Read in English                Читайте на русском 

Війна — це жах, біль, страх, втрати… Неможливо навіть уявити, що відчуває людина, яка пройшла крізь пекло війни, яка бачила муки, смерть і неймовірні страждання. Це важкий тягар, це глибокі рани на тілі і в серці. Війна руйнує життя, забирає найдорожче. 

Російське вторгнення на Україну триває вже досить довго. Офіційно війна почалася 24 лютого, але фактично бойові дії у стратегічно важливих містах відбуваються вже 8 років.

Більшість людей у різних куточках світу відчувають біль за Україну і намагаються допомагати українцям всіма можливими засобами. В Ізраїлі ми, як ніхто інший, розуміємо той біль та страждання звичайних людей під час війни. 

Пост-травма, травма, тривога, занепокоєння, депресія — це неповний перелік наслідків війни, які тривалий час дають про себе знати. І якщо доросла людина не завжди може дати собі ради, опанувати свої страхи та повернути свою емоційну стабільність, то що можна казати про дитину? Що робити та як їй допомогти?

Як батьки сприймають ситуацію під час війни

Під час війни батьки та діти знаходяться в умовах постійного стресу. Серце перетворюється на пульсуючу бомбу від однієї думки, що наступної хвилини може статися щось жахливе.

Коли ти не знаєш, як убезпечити своїх дітей, як захистити таке дорогоцінне життя та ніжні душі, опіка та обмеження можуть стати надмірними.

Постійний страх, який неодмінно призводить до почуття болісної тривоги та пригніченого стану, перешкоджають розумінню емоційні потреби наших дітей.

Наша тимчасова нездатність повністю убезпечити дитину може навести на думку, що ми не найкращі батьки.

Під тиском страху

Підвищена конфліктність та ворожість, втрата теплоти та щирості неодмінно позначаються на стосунках батьків та дітей, яким довелося пережити війну. В результаті ми приділяємо менше часу для розуміння того, що відбувається з емоціями наших дітей, ми демонструємо нетерпіння до звичайної поведінки дитини, ми часто не хочемо помічати реакцію дітей на те, що відбувається навколо.

Прислухайтеся до голосу любові

Якщо ви читаєте ці рядки, ви і ваші діти, ймовірно, в безпеці, однак заклик прислухатися до голосу любові може здатися нереальним з огляду на ситуацію. Але це не так. Правда полягає в тому, що ви робите все можливе, щоб ваша родина залишалася в безпеці. І у вас добре виходить!

При першій-ліпшій можливості ви зробите ще більше. Нажаль, наразі не все це можливо. Не втомлюйтеся повторювати для свого внутрішнього «Я»: «Я роблю все можливе і зроблю ще більше, як тільки з’явиться така можливість».

Недитяче життя під час війни та після неї

Під час війни діти відчувають те ж саме, що й дорослі. Стрес, тиск, травми, пост-травми та депресія — це лише неповний список наслідків війни. Тим не менш, більшість досліджень, що вивчають вплив війни на дітей, сходяться на одному: зміна у сприйнятті батьків неодмінно впливає на дітей майже так само, як і війна.

Життя заради захисту

Коли нами рухає страх, ми стаємо грубими та надмірно сприйнятливими до будь-якої невизначеної ситуації. Замкнені в умовах виживання, ми блокуємо свободу і розвиток та закриваємо двері для подальшої самореалізації.

Коли нами керує страх, ми говоримо про страх і створюємо ще більше страху, навіть якщо фізично ми знаходимося у безпеці.

Саме в таку мить, коли ви і ваша родина перебуваєте в безпеці, намагайтеся говорити про любов і мир. Дослідження показують, що відносини дітей і батьків, які перебувають у стані ворожості та ненависті, погіршуються. Окрім того, діти переймають від батьків модель поведінки і теж починають поводитися з ворожістю.

Зараз, коли ви і ваша родина перебуваєте у фізичній безпеці, намагайтеся уникати гіперопіки, навіть якщо ви ніяк не можете забути жахи, через які вам довелося пройти. Через надмірну опіку у дітей знижується почуття прагнення до самостійності, самовираження та безпеки у світі, що збільшує ризик тривоги та депресії.

Життя заради кохання

Зараз, коли ви і ваша родина перебуваєте в безпеці, сконцентруйтеся на власному «зціленні».

 

  1. Розкажіть дітям про свої почуття. Діти відчуватимуть обґрунтованість власних почуттів, якщо ви розповісте, що вам довелося пережити. — «Я так злякалася, коли це трапилося… Я дуже переживала за… Ти теж злякався?»
  2. Дайте визначення почуттям і не намагайтеся їх «поліпшити». Рано чи пізно ваші діти з цим впораються — на все свій час. «Скоріш за все ти дуже злякався/ ти не розумієш, що відбувається/заплутався після того, як… Ми впораємося з цим разом. Ми це подолаємо».
  3. Створіть спільноту однодумців, з якими можна поділитися своїми переживаннями. Самотність — наш найбільший ворог.
  4. Нехай ваші діти якомога довше залишаються дітьми. Їм довелося багато пережити, тому дайте їм можливість продовжити насолоджуватися дитинством — вони на це заслуговують. — Діти мають дуже яскраву фантазію, підіграйте їм. Збудуйте халабуду та влаштуйте в ній пікнік…
  5. Пам’ятайте, що вчинки батьків — найпереконливіший приклад для дітей. Не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожі на вас — виховуйте себе. — Коли ви намагаєтеся щось ретельно пояснити, це не допоможе дитині прояснити ситуацію. Якщо ви хочете, щоб дитина виросла доброю, проявляйте добро та терпіння самі. Якщо ви хочете, щоб вона вас слухала, в першу чергу вислухайте її. Покажіть їй приклад. Ви та людина, на яку вона має рівнятися.
  6. Говоріть про любов, мир і надію. Коли ненависть та ворожість переповнює наш дім під час війни, намагайтеся не обговорювати політичні теми в присутності дітей. Вони ростуть із ненавистю та ворожістю, які передаються від одного покоління до іншого. Саме з цього й починаються війни.
  7. Не засуджуйте та не висміюйте дітей за їхні думки. Будьте відвертими з ними.
  8. Пам’ятайте, що дитина не має вашого життєвого досвіду. Не варто очікувати, що дитина зрозуміє ваші дії.
  9. Сфокусуйтеся на надії та розвитку.
  10. У хвилини емоційної нестабільності заручіться підтримкою близьких. Навколо вас є люди, які хочуть бути поруч, які зможуть вас вислухати та підтримати.
  11.  

Негаразди та життєстійкість

Війни, стихійні лиха, аварії та інші негаразди найчастіше зміцнюють сім’ї та сімейні зв’язки. Часто сім’ї, які пережили втрату, виявляють більше співчуття до оточуючих, і їхні стосунки стають сильнішими та кориснішими. Співчуття і прихильність мають зцілюючий вплив на батьків і дітей.

Відчувши вразливість та нездатність передбачити майбутнє, ми вчимося більше цінувати себе, свої сильні сторони та свої навички.

Таке сприйняття надає батькам більше впевненості у своїх силах, що допомагає виховати емоційно стійких людей, які тісно пов’язані зі своїми сім’ями.

У цьому світі можливо все, і одне можна сказати напевно: У ВАС ВСЕ ВИЙДЕ.